Сьогоднішнє Недільне Євангеліє, розповідає про покликання перших апостолів Андрія і Петра, а також Якова та Івана. Тут, в цьому уривку, важливіше не те, що написано, а те, що не написано. Не те, що згадано, а те що не згадано Матеєм.
Євангелист Матей описує покликання апостолів дуже просто: Христос, проповідуючи Галилеєю, застає братів рибалок за їх звиклою справою, закиданням сіті у море. Важко собі уявити, щоб незнайомий чоловік, сказавши “ходіть за мною”, змусив досвідчених рибалок залишити своє ремесло і піти не знати за ким, не знати куди щоб робити не знати що. Тут, на відміну від інших євангелистів не згадано того факту, що до цього Христос бував в домі ап. Петра і оздоровив, навіть, його тещу. Щоб піти за Христом і кардинально змінити своє життя, потрібно запізнатися з Тим, за ким йдеш. Найкраще це зробити у власному домі. Щоб відповісти на покликання, потрібно дві речі: знати Того, хто кличе і ризикнути змінити свої життєві обставини. В майбутньому апостоли ще повернуться до свого ремесла. І Христос їх за це не осудить. Це буде після Його Воскресіння. Він навіть готуватиме їм рибу, спійману ними. Але це ніяк не означатиме, що вони перестануть бути “рибалками людей”. Ловити людей можна з різною метою: для себе або для Бога.
Більшість, якщо не всі пророки, судді чи царі, у момент свого покликання були зайняті якоюсь роботою. Хтось пас овець, хтось орав, хтось шукав свого віслюка. Христос наймає на роботу працьовитих людей. Бо праця для Божого Царства є найвідповідальнішою роботою в світі.
